Вихователь....

Учитель у школі – читає та пише,

А що ж вихователь? Це щось важливіше,

Бо треба навчити читать, рахувати,

При цьому встигати носи витирати,

Штанці підтягати, шнурки зав’язати

Дівчаткам – волосся в хвости причесати,

Щоб той не кусався, а той не плювався,

Новенький додому втікать не збирався

Бо ввечері прийдуть і мами, і тата,

Почнуть вихователя строго питати:

- А що це у нього? Синця не було?

І зникло в машини одне колесо,

Футболка брудна, і платка вже немає

А чому Миколка із ним не гуляє?

Чому у куточку стояв він сьогодні?

А може, синочку, ти дуже голодний?

Тебе тут не били? Водички давали?

А може тебе в туалет не пускали?

У кожнім садочку таке ось буває…

А що ж вихователь? До цього звикає,

Батьків заспокоїть тактовно, спокійно І в групі весь час усе буде відмінно.

Із всіх професій, які є у світі,

З усіх ремесел на землі

Одна лише красується у світлі,

І світло це сподобалось мені.

О, вихователь! Ти даруєш світло,

Ти вчиш любові, мудрості і доброти,

Щоб у малих серденьках було завжди літо

Без смутку, прикрості і самоти.

Своїм теплом ти прихиляєш небо.

В маленькому житті лишаєш добрий слід.

І крізь роки дитина пам’ятатиме про тебе,

Бо вибрав ти, мабуть, найвищу із доріг.

І нагорода є твоя безцінна,

Бо Бог на всіх нас дивиться згори.

За те, що серце віддаєш дитині

Душа твоя не знає смутку й самоти.